Попередження залучення підлітків до колабораційної та диверсійної діяльності

  Воєнний стан в Україні створює серйозні загрози для дітей, особливо підлітків. Одна з найбільших небезпек, яка постала особливо гостро останнім часом – це вербування російськими спецслужбами неповнолітніх для скоєння диверсій, участі у незаконних збройних формуваннях, залучення до колабораційної діяльності.

З початку повномасштабного вторгнення російська федерація проявила себе як країна-агресор, яка порушив всі існуючі суспільні норми, найганебнішим з яких є порушення фактично всіх принципів Конвенції ООН про права дитини. Українські діти щоденно виборюють своє право на життя, на освіту, на безпеку, проте, ворог у своєму цинізмі знайшов ще один антигуманний засіб, який завдає психологічних травм, спотворює особистість, штовхає дитину до злочину, а саме – вербування для колабораційної та диверсійної діяльності підлітків.

Важливо врахувати те, що під час канікул зростають означені ризики через збільшення вільного часу у здобувачів освіти, зниження рівня зайнятості та незалученість до освітнього процесу. Відтак, всім учасникам освітнього процесу необхідно  ознайомитись з ознаками втягнення дитини у диверсійну діяльність та про кримінальну, адміністративну відповідальність з боку батьків у разі вчинення їх дитиною таких дій.

Батькам слід знати  можливі маркери вербування, а саме:

•  дитина отримує привабливі пропозиції про легкий заробіток, які найчастіше надходять через Telegram-канали та обіцяють підліткам швидкий і високий прибуток за виконання простих завдань. У таких оголошеннях не згадується реальний характер завдань або їхні можливі наслідки.

Наприклад, може бути запропоновано у громадських місцях зробити надпис нейтрального характеру, до прикладу слово «вибор» та надіслати фото звіт про виконану роботу, використовуючи застосунок Timemark, який відразу фіксує час і місце зробленого знімка; розклеїти оголошення знову ж нейтрального змісту, до прикладу, про пропозицію заробітку і надіслати фото звіт використовуючи застосунок Timemark.

За інформацією Служби безпеки України інформація завербованими особами здебільшого передавалася саме з використанням застосунку Timemark, можливості якого не є для підлітків у пріоритеті, тому його наявність у гаджеті дитини має викликати у батьків питання;

•  за умови виконання поставлених завдань, що для ворога є важливим показником відсутності критичного мислення у дитини та готовності без зайвих запитань працювати далі, «куратори» пропонують завдання, які однозначно є протиправними діями. Наприклад, підпалити певний об'єкт, залишити мітку у визначеному місці або передати пакунок.
•   за виконані завдання підліток отримує винагороду, яка іноді сягає декількох тисяч доларів і наявність у дитини великих сум грошей чи дороговартісних речей – це ще один важливий маркер для дорослих, який може свідчити про те, що дитину втягнено до диверсійної діяльності;
• якщо дитина стала більш потайною, часто ховає телефон, видаляє переписки або використовує VPN-сервіси для приховування своєї активності, це також може бути тривожним сигналом. Така поведінка може бути продиктована тим, що спілкування між вербувальником і жертвою зазвичай відбувається через зашифровані месенджери або анонімні акаунти. У більшості випадків у таких чатах заборонено використовувати реальні імена, а контакти змінюються після кожного завдання.
•   зміни у психологічному стані дитини через постійну напругу, тиск, маніпуляції та інші психологічні прийоми, які використовують вербувальники, щоб утримати дитину у своїй схемі. Вони можуть переконувати, що «це безпечно», «ніхто не дізнається», «усі так роблять», а також нав’язувати почуття провини або заохочувати конкуренцію: «Ти ж не боягуз, правда?» або «Твій друг уже заробляє гроші, а ти ще ні?». Одним із засобів маніпулятивного впливу є вимога терміновості. Вербувальники часто створюють відчуття невідкладності: «Ця пропозиція діє тільки сьогодні», «Ти маєш виконати завдання за годину», «Інших кандидатів багато, ти можеш втратити шанс». Це позбавляє дитину можливості обдумати свої дії та порадитися з близькими.

Також активно використовується залякування та шантаж. Якщо дитина починає вагатися або намагається відмовитися від виконання завдань, вербувальники можуть залякувати її або погрожувати. Наприклад, вони можуть стверджувати, що вже мають її особисті дані, що вона «підписалась на участь» і не може відмовитися. У деяких випадках  використовується шантаж через фотографії чи переписки, які дитина надала раніше.

З огляду на це, важливим фактором убезпечення дитини від ризиків є обізнаність батьків з наступних питань:

• як налаштувати батьківський контроль; як налаштувати фільтрацію контенту на YouTube, у пошукових системах Google та в соціальних мережах; як обмежити час використання гаджетів через відповідні функції в налаштуваннях пристроїв; які контрольні програми дозволяють відстежувати активність дитини в Інтернеті.
• розуміння механізмів роботи анонімних чатів та ботів – важливо, щоб батьки розуміли, як працюють чати з шифруванням (приватні бесіди, які можуть самознищуватися після прочитання), боти (автоматизовані акаунти, які можуть «надавати завдання» або поширювати маніпулятивний контент), VPN-сервіси та анонімні браузери (використовуються для обходу обмежень і приховування активності).

Батькам   варто    ознайомитися   з   посібником «Медіаграмотність починається з сім’ї», презентованого на сайті Академії Української  Преси.  Посібник  складається  з  двох  основних  розділів:

«Інформаційно-цифрове суспільство: діти та батьки» та «Сімейна медіа педагогіка: практичний аспект» і містить понад 30 практичних вправ для формування медіаграмотності у дітей. Видання доступне до завантаження на сайті АУП та Порталі медіа освіти та медіа грамотності https://medialiteracy.org.ua/mediagramotnist-pochynayetsya-z-sim-yi-navchalno- metodychnyj-albom/

Поради для батьків та підлітків щодо дій у разі спроби вербування розміщені на офіційному сайті кіберполіції України https://cyberpolice.gov.ua/article/verbuvannya-pidlitkiv-vorogom-dlya-skoyennya- dyversij-kiberpolicziya-poperedzhaye-pro-nebezpeku-v-interneti-2116/

Алгоритм дій для батьків, опікунів та педагогів у разі виявлення

загрози

Якщо батьки (або вчителі) запідозрили, що дитина перебуває у контакті з потенційно небезпечними особами, необхідно діяти швидко, але обережно. Зокрема можна використати такий алгоритм дій:

· збережіть докази. Зробіть скріншоти текстових, аудіо та відео повідомлень, зафіксуйте номери телефонів або акаунти осіб, що контактують з дитиною. Ці дані можуть стати ключовими для розслідування кіберполіції та допомогти припинити діяльність злочинців;

· проведіть спокійну розмову з дитиною. Категорично не можна звинувачувати або лякати її, адже це може викликати відчуття страху та небажання розповідати про ситуацію. Краще ставити відкриті запитання,

наприклад: «Що ти знаєш про цю людину?», «Чому вона пропонує тобі таку роботу?», «Чи не здається тобі це підозрілим?». Якщо дитина вже отримувала вказівки щодо виконання якихось завдань, важливо пояснити їй, що вона стала жертвою маніпуляцій і що її життя та майбутнє можуть бути під загрозою;

· повідомте про інцидент адміністрацію школи та кіберполіцію. Класний керівник або шкільний психолог може допомогти оцінити ситуацію та спланувати подальші дії. Якщо ситуація серйозна (наприклад, дитині погрожують або її змушують до незаконних дій), слід негайно звернутися до Національної поліції;

· забезпечте психологічну підтримку. Дорослі мають створити безпечний простір для відкритого спілкування, уникаючи критики чи надмірного контролю. Якщо дитина переживає сильний стрес, корисно залучити психолога, який допоможе їй впоратися з тривогою та почуттям провини. Окрім цього, важливо запропонувати дитині альтернативні способи зайнятості – спортивні секції, творчі гуртки або волонтерські ініціативи, які допоможуть їй реалізувати свої здібності без ризику потрапити в небезпечні ситуації.